Григорій Сковорода-найвидатніша постатть в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом. Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи).

Дата ювілею відомого українця увійшла до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО 2022 року.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві. З 1738 року — почав навчання у Києво-Могилянській академії. З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші. Під час своїх мандрів був нерозлучний з сопілкою. З 1753 року – викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики. Мусив залишити колегіум через доноси на нього. У 1754 – 1759 роках жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем поетики та етики у Харківському колегіумі.

Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

У 71 рік поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму.

-Що це ви робите, Григорію? — запитали здивовано друзі.

-Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час.

Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області. На його надгробку вибито епітафію: «Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури».