Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. На їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.

Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для них не потрібно щось особливе, лише елементарне – можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Адже ми всі рівні перед Богом.

Усунення бар’єрів на шляху до самореалізації осіб з особливими потребами, гарантування доступу до гідної освіти і робочих місць на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів соціальної політики України.

Переймаючись буденними проблемами, ми повинні замислитися над непростою долею людей з вадами здоров’я і не тільки у цей день, а й протягом цілого року не забувати про те, що поруч з нами живуть люди з обмеженими можливостями, і вони потребують допомоги і уваги. Захищаючи гідність інвалідів ми захищаємо своє людське обличчя. Інвалідність – це не вирок. Практика показує, що інваліди можуть бути і стають повноцінними і високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, соціально активними і життєствердними людьми, які надихають багатьох, в тому числі і абсолютно здорових членів нашого суспільства. Тож хочеться побажати вам витримки, здоров’я, оптимізму, можливості втілити в реальності ваші плани та задуми.

Також висловлюємо вдячність всім, хто опікується інвалідами, адже надання їм щоденної підтримки й допомоги – реальний вияв милосердя, людяності та любові до ближнього. Нехай ваша щоденна турбота допомагає мужнім людям забувати про труднощі, а їх серця наповнюються теплотою і впевненістю в завтрашньому дні.

Презентація "Мені це потрібно, адже Я – такий як Ти!"

Рейд милосердя

Я знаю люди дуже важко всім,
І серце так стискається до болю.
Та дуже прошу, прошу не спішіть,
Ви не спішіть жалітися на долю...

Якщо ногами босими в росу ти
На світанку би могла ступити,
То дякуй долі і згадай людей
Багато, хто не можуть це зробити.

То прошу подивіться навкруги
І милосердні будьте до чужого Болю,
а нарікати не спішіть і
Не спішіть жалітися на долю...