Про відзначення 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди

Григорій Сковорода-найвидатніша постатть в культурному та літературному житті України ХVIII ст. Його називають мандрівним філософом. Сам Сковорода називав себе Варсавою (сином свободи).

Дата ювілею відомого українця увійшла до переліку ювілейних дат ЮНЕСКО 2022 року.

Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Початкову освіту здобув в сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві. З 1738 року — почав навчання у Києво-Могилянській академії. З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був співаком придворної капели, створював музику на власні вірші. Під час своїх мандрів був нерозлучний з сопілкою. З 1753 року – викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики. Мусив залишити колегіум через доноси на нього. У 1754 – 1759 роках жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем поетики та етики у Харківському колегіумі.

Учителюючи в Харкові, латинськими і українськими віршами написав «Байку Езопову» (1760), склав дві вступні лекції-проповіді до курсу етики.

З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати власної хати і взагалі постійної домівки.

У 71 рік поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів. А повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий, балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став копати яму.

-Що це ви робите, Григорію? — запитали здивовано друзі.

-Та копаю собі могилу, бо прийшов мій час.

Помер 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області. На його надгробку вибито епітафію: «Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури».

Ім'я Г.С.Сковороди на Харківщині

До 300-річчя від дня народження філософа зі сітовим ім’ям Григорія Сковороди у Харкові (вул. Римарська, 19) з'явився мурал, присвячений нашому видатному співвітчизнику

Пам’ятник біля Харківського національного педагогічного університету, що носить ім’я видатного мислителя Г. С. Сковороди

Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди – музей у селі Сковородинівка Золочівської селищної громади Богодухівського району Харківської області, в ньому можна дізнатися: про життя та творчость Григорія Сковороди.

Музей розташований у будинку поміщиків Ковалевських, зведеному у XVIII столітті як садовий павільйон. Перші два зали музею присвячені біографії та творчості Сковороди, а третій зал – вшануванню філософа. Відкрито для відвідувачів меморіальну кімнату, де жив і помер Григорій Сковорода.

В експозиції музею видання творів Сковороди, література про нього, книги античних, середньовічних та інших філософів та поетів, яких вивчав Сковорода, етнографічні предмети, картини та графічні роботи, пов'язані зі Сковородою. В експозиції також є деякі особисті речі Сковороди. У вестибюлі музею проводяться часові тематичні виставки.

Історичне значення має і прилеглий старовинний парк, планування якого з часів Сковороди практично не змінилося. У парку збереглася криниця, місце першого поховання філософа, його могила. Тут встановлено пам'ятник роботи І. П. Кавалерідзе, упорядковано скульптурну «філософську алею». Відвідувачі музею мають можливість оглянути будівлю контори управителя (на фундаменті основної будівлі Ковалевських) та поміщицький сарай.

Садиба-музей Григорія Сковороди у селищі Чорнухи – це літературно-меморіальний комплекс, присвячений життю та творчості видатного українського філософа, поета та богослова. Складається із типового будинку малоземельного козака 18 століття та власне музею. Фонди сховища налічують понад 2 тисячі експонатів, серед яких речі, присвячені не лише Григорію Сковороді та його шануванню, а й історичному розвитку Чорнух. Також до складу музею входить пам'ятник мислителю, розташований між двором меморіальної садиби та сквером, що прилягає до неї.

Садиба-музей Григорія Сковороди у селищі Чорнухи – це літературно-меморіальний комплекс, присвячений життю та творчості видатного українського філософа, поета та богослова. Складається із типового будинку малоземельного козака 18 століття та власне музею. Фонди сховища налічують понад 2 тисячі експонатів, серед яких речі, присвячені не лише Григорію Сковороді та його шануванню, а й історичному розвитку Чорнух. Також до складу музею входить пам'ятник мислителю, розташований між двором меморіальної садиби та сквером, що прилягає до неї.

Афоризми Г. Сковороди з філософським змістом

“Пізнавай себе, а пізнавши – удосконалюй”, – у цьому, за Сковородою, полягає ідея “сродної” праці.

“Багатством живиться тіло, а душу звеселяє споріднена праця”.

“З усіх утрат втрата часу найтяжча”,

“Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю”,

“Один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий”.

“Сопілка і вівця дорожча царського вінця”

Віртуальна екскурсія в Національному літературно-меморіальному музеї Г. С. Сковороди